НЕМОВИЧІ

         Вперше в історичних даних Немовичі згадуються в 1533 році. Землі, де зараз розташоване село, належали зятеві Андрія Михайловича Крупського, панові дубровицькому. Саме він заснував поселення, з якого пізніше виросли Немовичі. Існує дві легенди про походження цієї назви. Згідно з першою на цій землі випасалась панська худоба. Пастух був німий. Сюди ж висилали обезчещених покоївок, спішно виданих заміж. Першою сім’єю стали Кіндрат Акимович Мичка з дружиною Параскевією. Мали вони велику сім’ю – 11 дітей. Один із синів – Марко – служив при дворі. Саме він дав назву селу, коли говорив про чергову покоївку: «Уже піде до німого (до Німович)».

         Друга легенда розповідає, що ці місця колись приваблювали запашними луками, розкішними гаями та дібровами, де водилось безліч звірів і птаства. Річка та озеро мали чимало риби. Саме сюди приїжджав пан ловити її, на полювання. Панський кучер був німий. За вірну службу він отримав дозвіл побудувати тут сторожку й жити з сім’єю. Саме кучер поклав назву Немовичам.

         Давні перекази свідчать, що повз село проходив Чорний шлях, що ним ординці гнали бранців у неволю (з Дубровиці на Березне і далі через Зносичі, Тинне).

         «… В Ровенском уезде болота занимают площадь 1200 верст от села Немовичи на реке Случ до соединения последней с Горинью и представляют непроходимые дебри, в которых кое-где разбросаны деревни – не более семи.» (Теодорович Н. Историко-статистическое описание церквей).

         За переказами в Немовичах побував полковник Богун зі своїм військом під час визвольної війни 1648 – 1654 рр.

         Поблизу села (по дорозі на Зносичі) були кургани, насипані загиблим у війні з турками козакам, що воювали за царицю Росії Катерину.

         Згідно з історичною літературою, в 1878 році варшавський студент Батаревич дослідив п’ять курганів із сімнадцяти.

         У 1533 році податок за 16 будинків платив Мартін Межинські, у 1577 році село належало  до володінь замку Степанського. «Словник географічний Королівства Польського», виданий в 1902 році, свідчить, що у селі налічується 239 хат, 1411 жителів, є дерев’яна церква, школа. Гміна  об’єднує 16 населених пунктів.

         Коли Волинь входила до складу Росії, всі питання в селі вирішувала волость, якій підпорядковувалось 6 сіл. Першу церкву збудували в 1721 році, але вона не збереглася і у 1881 році звели нову, що діє і сьогодні. першим священиком в ній став Василь Петрович Ботовський. Діяла у селі і римо-католицька каплиця, що знищена під час другої світової війни.

         Однокласне народне училище Міністерства народної освіти відкрили в Немовичах в 1877 році. В 1884му в ньому навчались 45 хлопчиків і 5 дівчаток. Обов’язковим предметом був Закон Божий.

         У 1895 році через немовицькі землі проклали залізницю, що з’єднала Сарни з Рівнем.

         У нинішньому році Немовичі святкували своє 475-річчя. У селі проживають більше 3 тисяч чоловік населення, воно майже повністю газифіковане і телефонізоване. Крім ЗОШ І-ІІІ ступенів у Немовичах діють дитячий садочок, два ФАПи, відділення зв’язку, стоматологічний кабінет, птахофабрика «Діброва - Агро», дільниця ветеринарної медицини, приватне підприємство по виготовленню тракторних плугів та ремонту сільськогосподарської техніки С. Мички, приватне підприємство Сидорова, Будинок культури та бібліотека, філіал музичної школи.

         Виконком сільської  уже більше 20 років очолює В. Онищук

         Гарною традицією стало щорічне проведення свята села на престольне свято Параскеви Сербської – 27 жовтня, на якому вшановуються знані односельці, старожили. Так найстарішою жителькою Немович зараз є Таїсія Кишенко, яка народилась 17 червня 1912 року.

         Немовичі розвиваються, тут одружується молодь і народжуються діти. Життя триває.

Легенди і казка записані від Мотруни Мички, 1909 р.н. у 1998 році.

Легенда про Кармелюка

Бідний чоловік орав свою нивку коровою. А поряд, на панському пасовищі – паслась панська худоба. Пан сидів на балконі, дивився на селянина і сміявся. З лісу вийшов Кармелюк випряг корову і запряг панського вола. селянин боявся пана, та Кармелюк вдарив вола і той почав орати.

Легенда про царицю.

         У російського царя дружина німкою була. Як почала Німеччина війну з Росією (1914 рік), то цариця старалася росіянам нашкодить. На фронт просять хліба – вона посилає патрони; просять зброї – вона посилає їжу.

         Казка про селянську кмітливість

         За Польщі в начальстві кругом поляки були. Одного разу кур’єр приніс у волость терміновий пакет. Посланець був одягнений у свиту, взутий у постоли, запасна пара на поясі прив’язана. А поспішав так, що й сопля під носом не було коли втерти.

         От пан вирішив з хлопа посміятись, оглянув його зверхньо і запитав: «А що, не було нікого кращого сюди послати?» Дядько, не задумуючись, відповідає: «Були, пане, але їх до лучших панів послали».